Цю тему та статтю, я вирішила написати бо впевнена, що вона буде цікава та корисна українським біженцям, котрі вже знаходяться у країнах Європи, а також тим українцям, котрі тільки вирішують поїхати за кордон.
Написати статтю на цю тему для України та біженців, мене попросила всеукраїнська пошукова платформа 911, з якою я працюю в Україні. Ця платформа, разом із поліцією, займається пошуками зниклих дітей та дорослих. Але через тиждень, статтю на цю ж тему, мене попросили написати і для – Німеччини, Швейцарії, Австрії, Італії. Саме в цій країнах вже є випадки, коли соціальні служби, нажаль, вимушені вилучати дітей з родин біженців, за неналежне виконання батьківських обов’язків.
Тож, любий народе- слідкуйте, будь ласка за своєю поведінкою у відношенні дітей, та за поведінкою дітей.
Справа у тому, що українські закони по темам дітей та їх вихованню, відрізняються від Європейських, але чомусь, деякі родини біженців, котрі приїхали до Німечини, Австрії, Італії, Швейцарії, Польщі не розуміють до кінця, що треба вести себе не так, як ти звик вдома, а так, як прийнято по законам та звичаям країни, де ти не просто турист, а мешкаєш вже досить тривалий час, чи тільки хочеш поїхати.
Що вважається небезпекою для благополуччя та здоров’я дітей?
Загроза для дитини в сім’ї існує тоді, коли батьки або треті особи завдають їй значної фізичної, психічної або емоційної шкоди.
Наприклад, у наступних ситуаціях експерти говорять про серйозну небезпеку для дітей: фізичні чи психічні захворювання батьків (також залежність), через які вони не можуть повноцінно дбати про своїх дітей;
відсутність емоційної прихильності або приниження дитини шляхом образ, що завдає їй психологічної шкоди;
повна зневага обов’язками з догляду, через що діти постійно наражаються на велику небезпеку;
тяжке фізичне чи сексуальне насильство над дитиною;
ризик для здоров’я, наприклад, коли батьки ігнорують необхідність зробити дитині важливу для її здоров’я та життя хірургічну операцію;
серйозна зневага догляду, при якому дитину обмежують або позбавляють повноцінного харчування та/або гігієни;
надмірний захист, через який дитина не має можливості нормально розвиватися і зазнає емоційного стресу;
постійні конфлікти між батьками із застосуванням насильства;
суворе обмеження у спілкуванні з одним із батьків;
постійне порушення обов’язку відвідувати школу.
Ітак, почну з самої незначної проблеми, коли українські діти прогулюють та не ходять у школу, не бажають вчитися, а їх батьки на це не реагують, бо звикли до цього вдома і не бачать у тому суттевої проблеми.
Але у країнах Європи, діють закони і є спеціальні установи та соціальні центри, котрі контролюють процес навчання дітей у школах, та їх відсутність на уроках.
Мені знадобитися тиждень, щоб дізнатися у представників країн Європи інформацію, котра зараз буде у цієї статті, щоб попередити українців від того, що вже трапидося з деякими родинами у Європі.
Напишу деякі аспекти проблем, котрі вже виникли у родин:
-за те, що дитина без вагомих причин, наприклад хвороба, не ходе у школу, батькі можуть отримати штраф від соціальної служби, а в деяких випадках, дитину навіть можуть забрати з родини.
Можу додати, що в Україні також є служба по справах родини, а також є спеціальний відділ у поліції, він має назву «Ювенальні поліцейські», котрі теж займаються справами, пов»язаними із дітьми та родинами. Але українські служби, на скільки я знаю, так миттево і крадинально на події із дітьми не реагують, впевнена, що це не є гарним, а прийти до родини, щоб дізнатися, чому не ходе у школу дитина, можуть тільки через тривалий час, чи коли їм вже поскаржуться зі школи.
Друга проблема, вже дуже серьозна і від неї вже постраждали, по моїм даним, котрі мені надала українська сторона – мінімум 100 родин у Німеччині, Австрії, Італії та Швейцарії.
У деяких українських батьків, соціальні служби відібрали дітей, бо мешканці написали скарги до соціальної установи про те, що бітьки неналежним чином поводять себе із дітьми, а саме:
кричать на дітей, погрожують побиттям, у тому числі ременем по попі, лишають дітей насамоті, а там так неможна, до 12 років дитину одну лишати неможна!
Не слідкують за тим, щоб дитина відвідувала школу, чують дуже часто, як дитина плаче, дитина хворіє, чи дитині бракує їжі, вона неналежно до погодних умов вдягнена, на думку мешканців, бітьки не надають дитині необхідну медичну допомогу і ще багато інших речей.
Я розглінула більш, ніж 10 випадків, коли в українських матусь відібрали дітей, наприклад: в однієї мами, забрали відразу трьох дітей, бо вона їх лишила на свою подругу, та пішла у супермаркет, а сусіди помітили, що малі діти самі бігать по вулиці.
Інша мати, сплатила штраф у розмірі 1000 євро за старшу дитину, яка пропускала школу, а молодшу дитину в неї забрали, бо скаргу написали сусіди з приводу того, що три річна дитина постійно плакала. В останньому випадку, мати пройшла вже 4 судових засідання, дитину їй все ще не віддають – вже 7 місяців,і дитина вона живе у прийомній родині.
Ніхто з українських батьків, у котрих забрали дитину, не розуміє, що і як робити з цими ситуаціями, бо не знає законів країни, а також, нажаль, не подумав, що перед тим, як їхати у країну з іншим менталитетом та законами, треба було провести бесіду зі своїми дітьми та самим зрозуміти, що треба себе поводити чемно і не порушувати законів країн, у відношенні до дітей та виконання батьківських обов»язків.
Теж саме, їм казали українські консули тих земель Німеччини, куда ці родини зверталися за допомогою.
Як вийти тепер з цих ситуацій та родинам повернути своїх дітей, я теж дізналася, але для цього, батькам потрібен час та спокій, бо за такими родинами їх поведінками наглядають служби, з батьками та дітьми, можуть працювати психологи.
Тож, будь ласка- прислухатись до порад, зберігайте спокій, чемність і не давайте приводу на себе скаржитися!